Ессе

Викладач – це покликання, а не професія

Якщо пригадати свої роки навчання у школі та потім в Університеті, то в першу чергу згадуються вчителя та викладачі, чиї предмети відвідував із задоволенням, очікуючи нових відкриттів, цікавих фактів. Взагалі вчителів та уроків було багато але пригадуються саме ці викладачі і саме їх уроки, так як вони не просто навчали, а ділились з нами своєю любов’ю до свого єдиного та улюбленого предмету. Нажаль в мене немає досвіду педагогічної діяльності, але в мене є саме ця любов до економіки та її складових, тому що це не просто економічна теорія, менеджмент, або маркетинг – це скарбниця секретів, цікавих фактів та практичних прикладів, а також накопиченого віками досвіду...

На мою думку не існує непотрібних та нецікавих навчальних дисциплін, буває лише нудне та тривіальне їх викладання та невміння зацікавити в даному предметі учнів. Але це не означає, що відсутність любові до предмету, це невдача викладача, любити всі предмети неможливо, існують певні схильності у самих учнів, здібності та особисті уподобання. На мою думку, головне завдання будь-якого викладача – це зацікавити учня у власному предметі та зробити так, щоб йому було цікаво кожного разу приходити на урок та приймати активну участь у практичних вправах, тобто бути активним учасником навчального процесу. А для цього необхідно любити, в першу чергу, дітей, свій предмет та свою справу, тому що любов до того, чому навчаєш, ніколи не дозволить навчати дітей механічно та нудно.

Один зі способів зробити предмет та уроки цікавими та швидкоплинними – це переконати учнів у необхідності цих знань в їхньому повсякденному житті, у майбутній професійній діяльності та використовувати нетрадиційні форм занять, що містять в собі творчу працю, що вимагає напруги емоційних і розумових сил та дію.

Саме цікаві уроки допомагають виховувати людей думаючих, здатних самостійно ухвалювати рішення та відповідати за їх наслідки, вміючих швидко адаптуватися до умов життя, здібних до ризику, самостійного вибору сфери діяльності. Саме такі люди і такі спеціалісти – основа майбутнього розвитку нашої країни та її «світлого майбутнього».

Отже, на мою думку, праця викладача ґрунтується не тільки на досконалому знанні предмету, який викладаєш та використанні сучасних методик, а і на найважливішому — вмінні любити дисципліни, які викладаєш та дітей, яких навчаєш. Цю любов можна розвивати лише коли вчишся сам, і в цьому допомагає старанність і гаряче бажання пізнати незвідане.